Как тяжело быть просто человеком,
Вокруг везде свирепствует обман,
Если не тело, то душа - калека,
Не мало видел я людей и стран.
Кругом одни захлопнутые двери,
Лишь думаешь, обманут сейчас где?
Любить все тяжче, невозможно верить,
Ни людям, ни идеям, ни себе.
Везде повсюду торжествует подлость,
И мир сорвался словно дверь с петель,
Уже воспринимается, как подвиг,
Когда предложат страннику постель.
Как тяжело быть стало человеком,
Свернулась суть, и мера всех вещей
Истерлась и исправить больше некем -
Нет идеалов больше у людей.
Сколь сильно потрудилась злая воля,
Чтобы резьбу вращения сорвать
Земли, и мир летит, как ветер в поле,
Куда не знает, да и как узнать?
И только вера верует безбрежно,
Что все Всевышней правится рукой,
Земля сверкнет и станет лучше преждней ,
Но неизвестно нам, какой ценой?
Мы помним лишь, как Он сказал сурово,
Что жаждет огнь на землю извести,
И по огню томится Божье Слово
В смертельной скорби -
Господи, гряди!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
