Мы затеряны в клетках квартир,
Телевизор, «инет», телефоны,
А на улице снег, как зефир,
По которому бродят вороны,
А над речкой – оранжевый шар,
Изучает тулупы и шубы,
И ушицы ядрёный отвар,
Обжигает рыбацкие губы.
И скрипит на морозе снежок
Под ногами случайных прохожих,
И свой первый, счастливый шажок,
Сделал мальчик, на маму похожий.
Я сегодня не выйду в эфир
И на день отключу телефоны.
Я хочу в этот сказочный мир,
Где по снегу гуляют вороны.
2009
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
У вас настоящий талант! Продолжайте писать, не останавливайтесь и да благословит вас Бог!
курганская надежда
2011-01-26 14:26:50
очень понравилось,за небольшим. Хотеть не значит действовать.
Я хочу в этот сказочный мир...и т. д.
я уйду или Я пойду это более решительнее Комментарий автора: Уважаемая, чтобы действовать, нужно ЗАХОТЕТЬ...
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
